Наступающая весна не давала нам подросткам покоя сидеть дома. Спрятав на теле под одежду самодельные "припалы", везде назывались по-разному, уходили в близлежащие посадки, стрелять из них по банкам, зарядив их порохом из строительных патронов. В качестве пули заряжались шарики от подшипников, кусочки резаного свинца или медной проволоки. В качестве поджога, к трубке на изоленте, прикреплялось перо от перьевой ручки, куда вставлялась спичка. Чиркнув коробком от спичек, зажигалась затравка, сера со спичек, в наполненном отверстии в трубке и раздавался выстрел. Пуля летела и попадала в банку, стоящую на бревне или пролетала мимо.
Один из подростков решил напугать другого подростка, чиркнув по спичке на "припале", закрепив ее в сторону от затравки, но подувший ветер, зажег затравку, раздался выстрел. Пуля, и то, что было вместо ней, попали в грудь стоящего недалеко подростка. Он упал заливаясь кровью.
До населенного пункта мы почти бежали, посадив на крест сложенные руки, раненого. Нам повезло. В деревне, куда мы прибежали, стоял автомобиль, приехавшего на обед водителя, на машине которого мы доставили в больницу раненого паренька.
Операция шла шесть часов. Врачи бились за жизнь подростка и спасли его. Потом было следствие и разбирательство. Не знаю как, но стрелявшего парня не посадили.
Позже, будучи наркоманом, он ехал от брата в поезде, но не доехал. Его убили и выбросили с поезда, ограбившие его (предположение). Его брат ездил на опознание и опознал его. Похоронили его там где и убили и сбросили с поезда.
Тот в которого стреляли, попал пьяным под машину, на смерть. Оба они были как говорят «им бы жить, да жить», но не судьба, хотя я в это не верю.
Статья называется «Жизнь одна». Так оно на самом деле и есть. Никто никому другой жизни не предложит после смерти тела, кроме сказочников реинкарнации, которой просто не существует, но в которую верят даже глобалисты, потому глупы в своих деяниях, творя «не ведая, что творят». Их обманул дьявол с вопросами вечности и они пошли за ним в ад и озеро огненное, после смерти физического тела. Им никто не сказал, что «человекам положено однажды умереть, а потом суд». (Евреям 9:27) СПБ
«И увидел я великий белый престол и Сидящего на нем, от лица Которого бежало небо и земля, и не нашлось им места. И увидел я мертвых, малых и великих, стоящих пред Богом, и книги раскрыты были, и иная книга раскрыта, которая есть книга жизни; и судимы были мертвые по написанному в книгах, сообразно с делами своими. Тогда отдало море мертвых, бывших в нем, и смерть и ад отдали мертвых, которые были в них; и судим был каждый по делам своим. И смерть и ад повержены в озеро огненное. Это — смерть вторая. И кто не был записан в книге жизни, тот был брошен в озеро огненное». (Откровение 20:11-15) СПБ И судим был каждый по делам своим.
Я увижу этих двоих моих друзей, о которых написал выше, на этом суде. Тогда, раньше, верить в Бога было стыдно и не думаю, что они верили и покаялись.
Будучи уже не молодым, но еще и не старым, покаюсь перед Господом и стану Ему служить. Проходя по кладбищу видел могилы тех с кем дружил, работал и жил. Их нет на этом свете. Им никто не даст другую жизнь, чтобы они в ней что-то исправили и покаялись, только потому, что жизнь одна. Тем, кого убили в этой войне, ее не дадут так же, но и они придут на Божий суд.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.